+380676490977 (WhatsApp, Viber, Telegram)
  • Безкоштовний консультації
  • Оформлення документів
  • Допомога в отриманні візи
  • Новини в Телеграм
  • Мова:

    В’язниця Кілмайнхам

    Kilmainham Gaol (в’язниця Кілмайнхам)

    Kilmainham Gaol (в'язниця Кілмайнхам)

    Як не дивно, але ідею туристичного походу в тюрму Килмайнхам я отримав від знайомого студента з Іспанії – Quique Sanz San Cristobal у вигляді наступного повідомлення на Facebook:
    “Hi, guys…
    Both of you like photography, i recommended you a little excursion in Dublin…
    The name is Kilmainham Gaol. if you have student card, the guided tour is 2€.
    Kilmainham Gaol

    Це повідомлення вдало збіглося з відмінною погодою в Дубліні і після недовгих обговорень цієї думки з друзями та однокласниками по коледжу, було вирішено приступити до втілення даного заходу негайно, тобто відразу ж після закінчення занять у коледжі.
    Туристична група у нас вийшла маленька, але міжнародна – Єва з Росії, Соня з Італії і я – з України. Однак враховуючи, що Єві треба було спершу їхати в GNIB оформляти GNIB карту, а особисто мені – все таки трохи утеплитися не зважаючи на сонячну погоду, було вирішено розділитися на дві груп – Єва поїхала сидіти та нудитись в черзі в GNIB, а ми з Сонею пішли до мене додому поєднати приємне з корисним (ніяких вульгарностей!): пообідати і я – переодягнутися в теплі речі. Закінчивши трапезу і заготовивши на прохання Соні бутербродів на ланч (ну от чомусь всі європейці звикли тягати з собою бутерброди навіть на просту екскурсію-прогулянки, хоча все можна купити за малі гроші на місці, в будь-якому кафе при супермаркеті), ми вирушили в Дублін.
    Нам дуже пощастило, коли потрапивши на станції Малахайд (Malahide) ми дізналися, що найближчий поїзд у Дублін буде через 10-15 хвилин. Чому пощастило? Та тому, що в денний час не так вже часто ходять потяги і у мене бували випадки очікування поїзда по 30-45 хвилин. Так як потяг проходить через нашу зупинку, щоб уникнути неузгодженостей в маршруті, ми вирішили уточнити у літнього чоловіка, чи йде даний потяг до Коннолі стейшин (Connolly station). До нашого великого здивування, цей чоловік виявився дуже ввічливий і не менш товариський, що дало нам багато корисної і пізнавальної інформації: по мимо того, що ми не помилилися з поїздом, так ще й у подробицях дізналися як нам потрапити в Kilmainham Gaol (в’язниця Килмайнхам) з урахуванням усіх видів транспорту і місцями пересадок!
    Під’їжджаючи до Коннолі стейшин (Connolly station) ми не раз намагалися додзвонитися до Єви, що б уточнити, як у неї йдуть справи в GNIB, але її телефон вперто був поза зоною зв’язку і ми вирішили продовжити заплановану екскурсію удвох з Сонею. Як пізніше виявилося, телефон Єви наказав довго жити.
    Вийшовши на Коннолі стейшин (Connolly station) ми, після пари пропущених трамваїв (LUAS), нарешті розібралися з їх рухом з кінцевої зупинки, якою була Коннолі стейшин (Connolly station), і зручно розмістившись у теплому салоні рушили в шлях недалекий наш – близько 5 зупинок до залізничної станції Х’юстон. Від туди, відповідно дуже чітко і правильно вказаною нашим літнім попутником у вагоні поїзда, маршруту, ми не поспішаючи і насолоджуючись видами заходу сонця в Дубліні вирушили в колишню Kilmainham Gaol (в’язниця Килмайнхам).
    Щоб не придумувати особливо нового, я знайшов в інтернеті текст, який дуже добре описує саму колишню Kilmainham Gaol (в’язницю Килмайнхам). Від себе додам лише, що оскільки ми можна сказати прибігли в момент закриття (тобто до закінчення роботи залишалося 15 хвилин) і співробітники вже поспішили закрити касу, то дивлячись на наші з Сонею жалісні очі, нас пустили навздогін до останньої екскурсії безкоштовно, що дало мені привід італійці пояснить, що означає на нашій мові жаргонне слово “шара”.

    Вже на підході до будівлі, відчуваєш його міць і деяку відстороненість – центр міста позаду, пивоварня Гіннес і її п’янкі запахи вже не турбують ніздрі, а перед очима високі кам’яні стіни і сувора архітектура будинку, побудованого не для веселощів, розваг або чогось подібного. Всередині є експозиція, що розповідає про історію тюрми та Ірландії, про побут, культуру різних епох в розрізі пенітенціарної системи, а потім проводиться екскурсія з гідом по внутрішніх приміщень. Тут виставлена Прокламація Ірландської республіки, написана під час Великоднього Повстання 1916 року.
    Отже, в’язниця була побудована швидко, всього за 4 роки, і вже з 1796 “приймала відвідувачів”. Було в цьому багато різного – поганого і не дуже. В тюрмі утримувалися чоловіки, жінки і діти. Розповідають про восьмирічну дівчинку, яку посадили за те, що вона в холодну зиму намагалася вкрасти пальто, про шестирічного хлопчика, у батька якого не вистачило грошей на проїзд.
    Але при цьому в часи Великого голоду в Ірландії люди намагалися потрапити у в’язницю, тому що там регулярно годували і був дах над головою, а за стінами була невідомість і голод…(мої примітки: з розмов з місцевими – багато безробітних і зараз із задоволенням відправляються на зимівлю у в’язницю, так як там є всі умови для безтурботного існування – бібліотека, спортзал, комп’ютери, харчування і найголовніше – теплий кров і дах над головою. І все це – абсолютно безкоштовно!)
    У в’язниці, де всього близько 200 камер, розрахованих на одну людину, в один із таких важких років в рій побувало близько 9000 чоловік. При цьому в’язні утримувалися в різних умовах. Бідняки разом з усіма, а люди з достатком могли дозволити собі знімати камери просторіше. Звичайно, мова не йде про злочинців, які намагалися влаштувати переворот в країні.
    Так Чарльз Стюарт Парнелл, засновник і лідер Ірландської Парламентської партії, був серед ірландців у великій пошані, його називали некоронованим королем в народі, і в його камері були домашні умови – камін, крісло, на прогулянку він ходив у Фенікс Парк, а не у двір тюрми…
    Більша частина в’язнів цієї в’язниці вирушали звідси в Австралію. Над деякими камерами знаходяться таблички з іменами знаменитих політичних в’язнів. І це крапки, на яких загострюється увага, тому що ці імена багато значать для ірландської історії.
    Джозеф Мері Планкетт (Joseph Mary Plunkett), один з лідерів Великоднього Повстання, був засуджений до смертної кари, але незадовго до неї йому було дозволено не просто зустрітися-попрощатися з кимось близьким чи рідним. Його і його дівчину повінчали в тюремній капличці, вони провели відведені 10 хвилин наодинці, а потім (за легендою) коли вона виходила за ворота, вона як раз почула постріли розстрілу.
    Рік потому вдова Планкетт потрапила в ту саму в’язницю і залишила свій слід в камері, в якій її утримували – образ Мадонни з дитиною.
    Набагато більш щаслива доля очікувала іншого лідера повстання, Імон де Валера (Eamon de Valera). Його не стратили, як його поплічників, тому що він був громадянином США, а в ті часи Британія як раз намагалася залучити Сполучені Штати до участі в Першій Світовій війні. Дату постійно відкладали, а потім і зовсім скасували у світлі негативної реакції громадськості на все, що відбувається. Його пересилали з в’язниці до в’язниці, поки він не потрапив під амністію. Але він політику не покинув, тому кілька років тому знову потрапив у цю ж в’язницю… І на цьому хитросплетіння долі не закінчилися. Він повернувся на це місце і в третій раз – вже будучи президентом республіки, щоб відкрити музей.
    І багато ще було нам розказано гідом історій про те, як за засудженими до повішення особливо слідкували, щоб вони не вбили себе раніше терміну (адже страти були публічними – розвагами-залякуваннями), про те, які в ув’язнених були долі…
    Але я, мабуть, на цьому зупинюся. Надто це страшно, сумно і холодно.
    Тепер це – декорація історії та вистав, кінофільмів з музичними кліпами, тому що це найбільша в Європі в’язниця, яка не використовується за прямим призначенням. І дай бог, щоб потреба в таких закладах з роками ставала все менше.

    Від себе додам, що помітив відсутність в камерах такого елемента декорацій, як звичайного туалету! Швидше за все, їх просто після перетворення в’язниці в музей прибрали в зв’язку з відсутністю потреби в них і можливо – неетичністю.

    Далі, вже на прохання Соні, яка зазнавала пристрасне бажання сфотографуватися на тлі надгробків на Ірландському кладовище, ми рушили в дорогу до найближчого, яке на жаль – виявилося закрите, але дуже колоритне ірландське католицьке кладовище біля Ірландського музею сучасного мистецтва (Irish Museum of Modern Art). Зробивши біля нього кілька фотографій, а так само біля різних скульптур по ходу алеї до (і близько) центрального входу в Музей, нескромно ми зайшли у двір самого музею, звідти у відкриті двері Музею, де побродивши трохи по кімнатах і внутрішнім залам ми зрозуміли, що нас тут явно не чекають і Музей, по ходу справи – на частковій реконструкції, ми вийшли в його тихий, але великий дворик, де рішуче розібралися з заздалегідь заготовленими сандвічами.
    Прогулянка додому була неспішної і ми з Сонею з задоволення, більше години, пішим ходом блукали вуличками і двориками вже до того часу – нічного Дубліна, повільно, але рішуче просуваючись до Коннолі стейшин (Connolly station), де нас чекав поїзд вже такий рідний Малахайд (Malahide).

    У кого є знання і бажання попрактикуватися в англійській, а заодно прочитати оригінальну інформацію про kKilmainham Gaol (в’язниця Килмайнхам), можу запропонувати наступний текст:

    Kilmainham Gaol
    Opened in 1796 as the County Gaol for Dublin, Kilmainham Gaol has, at crucial moments, held within its walls most of the key personalities involved in the struggle for Irish independence.
    From the 1790s onwards, freedom from British rule, as a republic, became the form of political independence favoured by radical Irish nationalists. More moderate nationalists aspired to ‘Home Rule’, or constitutional independence for Ireland within the British Empire. A remarkable number of the leading figures of Irish nationalism were imprisoned at Kilmainham Gaol, and some were executed here.
    But there is much more to Kilmainham’s story: the gaol functioned for most of its life as an ordinary prison, and the fate of ordinary men, women and children as convicts is a compelling story in its own right.
    The 18th Century
    When Kilmainham Gaol opened in 1796, it was one of the most modern prisons in Ireland. The rectangular west wing of the Gaol dates from this period. In the early years, debtors comprised over half the prison population. Others were detained for begging, stealing, assault, prostitution and drunkenness. Conditions were harsh. For the first fifty years the building had no glass in the windows and no lighting. Prisoners were allowed one small candle every two weeks. Bread, milk, oatmeal and soup were among the food listed on diet sheets.
    The United Irishmen (1798)
    The first political prisoner of note, Henry Joy McCracken, a founder of the United Irishmen, was detained on 11th October 1796. He was later hanged for his part in the rebellion of 1798. The United Irishmen were inspired by the French Revolution and Thomas Paine’s The Rights of Man. Their goal was to make Ireland into a republic.
    The 19th Century
    In 1803, another United Irishman, Robert Emmet, led a brief rising in Dublin. Awaiting trial for treason, he was imprisoned in Kilmainham along with his housekeeper, Anne Devlin. Emmet was found guilty of treason and was publicly executed in Thomas Street in September 1803. Anne remained in the Gaol until 1805.
    The Common Prisoner
    In the early 19th century persons convicted of murder and robbery with violence were hanged in public from gallows erected in front of Kilmainham Gaol. The last public execution took place in 1865. Bridget Butterly (19) and Bridget Ennis (21) were the last women to be hanged at the Gaol in 1821. Women made up a significant portion of the Gaol’s population until 1881, when it became an all-male prison. During the first half of the 19th century, the Gaol housed prisoners awaiting transportation to convict colonies in Australia. A sentence of transportation could be handed down for crimes ranging from murder to petty theft. Over 4,000 prisoners were transported to Australia via Kilmainham Gaol.
    Famine (1845-50)
    The final years of the Irish Famine saw a massive increase in the number of prisoners entering Kilmainham Gaol. Prison inspectors reported serious overcrowding, with as many as five people in cells designed for one. Most prisoners, among whom were a large number of women and children, were charged with begging and stealing food.
    The Young Irelanders (1848)
    Enthused by the spirit of revolution in Europe, the ‘Young Irelanders’ organised a rebellion in 1848. Its leaders, William Smith O’Brien and Thomas Francis Meagher, were brought to Kilmainham following the rebellion’s collapse. Both were transported to Tasmania, but Meagher escaped to the USA and eventually led the Irish Brigade on the Union side in the American Civil War.
    The East Wing (1861)
    The spectacular east wing, providing an extra 96 cells, opened in 1862. It is typical of the Victorian belief that prison architecture was crucial to the reform of inmates. During this period the gaol was run on the principles of silence and separation. Communication between prisoners was forbidden and they spent much of the time alone in their cells. The prison authorities hoped that they would use this time to read the Bible, contemplate and repent their crimes.
    The Fenians (1867)
    The Fenians were a secret oath-bound group sworn to overthrow British rule in Ireland. Following the failure of the Fenian uprising in 1867, many were imprisoned in Kilmainham. The Gaol was cleared of common prisoners and security was strengthened.
    Charles Stewart Parnell (1881-82)
    Charles Stewart Parnell, leader of the Irish from previous rebellions, the War of Independence saw the introduction of guerrilla warfare between the Dail’s military wing, the Irish Republican Army, and British forces. Kilmainham was now used to hold captured Irish Republican Army members. The War of Independence effectively ended with the declaration of a Truce in July 1921.
    The Civil War (1922-24)
    In June 1921 the six county state of Northern Ireland came into being. Following negotiations, the Anglo-Irish Treaty was signed on 6th December 1921. This provided for the setting up of a twenty-six county Irish Free State. Bitter disagreement over whether to accept the Treaty split Sinn Fein. The main subject of disagreement was a condition in the Treaty obliging all members of the Free State Parliament swearing an oath of allegiance to the British monarch who would remain Head of State. This proved unacceptable to Eamon de Valera and those republicans who followed him. The pro-Treaty, or Free State, side took the more pragmatic view that although not perfect, the Treaty gave them “the freedom to achieve freedom”. The anti-Treaty or Republican side felt anything short of an Irish Republic was a betrayal of their cause and of those who had fought and died for Irish independence. The tensions eventually erupted in civil war in June 1922. Kilmainham Gaol was taken over by the Free State Army. Of seventy-seven Republicans to be executed by the Free State Government during the Civil war, the first four took place close to where the leaders of 1916 had been shot.
    From February to September 1923, Kilmainham housed over 300 women and girls aged between twelve and seventy. The Civil War eventually came to an end and its very last prisoner, Eamon de Valera, later Taoiseach (Prime Minister) and President of Ireland, was released from the Gaol in 1924.
    Abandonment and Restoration
    After a period of neglect, the voluntary Kilmainham Gaol Restoration Committee was established in 1960 to preserve the Gaol as a monument of Irish nationalism. The voluntary work lasted for almost thirty years until the Gaol was handed over to the State in 1986. Today Kilmainham Gaol receives visitors from all over the world.

    Похожие записи

    No Comments Yet
    Напишіть відгук

    Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

    Поделиться:
    Мы в соц сетях:

    Страница Образовательного агентства Life is Freedom на Facebook Страница Образовательного агентства Life is Freedom в TwitterСтраница Образовательного агентства Life is Freedom в ВКонтакте (VK.COM) Канал Образовательного агентства Life is Freedom на YouTube

    Останні публікації
    Рекомендую мои сайты:

    Обучение в Германии для иностранных студентов на курсах немецкого языка и высшее образование недорого!

    Блог Бегущего Хомяка про занятия  бегом и здоровый образ жизни!

    © 2013–2021 LifeIsFreedom.Net®. Всі права захищені. При повному або частковому використанні матеріалів сайту без узгодження з редакцією заборонено.
    Сайт носить виключно інформаційний характер і не є публічною офертою.